Ми з новин дізналися, що почалася війна, і 26 лютого чоловік поїхав у військкомат та пішов нас захищати.

Труднощі всі докупи зібралися: і страх, і хвилювання. Коли в нас у Лупаревому все почалося, ми змушені були виїхати. Потрібно було дитину вивозити, бо в нас були обстріли сильні. 

Я дуже переживала, щоб до нас не дійшли рашисти. Життя дитини – це найголовніше.

З рідними ми спілкуємося телефоном, але зібратися поки не можемо. Всі чекаємо і надіємося на закінчення війни. Найбільше хочеться перемоги, звичайно, і щоб мій чоловік повернувся додому. Це наша мрія.