Я з міста Гуляйполе. Працювала зоотехніком. 24 лютого дорогою на роботу побачила, як пролетіли три ракети. Я не зрозуміла, що відбувається, вже на роботі дізналася про початок війни. До п’ятого березня ще була можливість працювати. Потім посилилися обстріли – ховалася в погребі.

У мене інвалідність третьої групи. Перед війною пройшла курс хіміотерапії в Києві. У березні потрібно було пройти ще один, але я побоялася їхати. Нині кожні три місяці проходжу в Запоріжжі томографію.

Шкода рідне місто й людей, які загинули. Багато знайомих померли. По сусідству будинки розбиті.

Я виїхала в серпні. Раніше не могла, бо у мене була лежача свекруха. Вона померла 31 липня. Після цього зять забрав мене до себе в Запоріжжя. Я оформила довідку внутрішньо переміщеної особи. Отримую гуманітарну допомогу.

Хочеться повернутися додому, навести лад і працювати. Дуже сподіваюсь на Перемогу. Коли приїду додому, впаду на коліна і буду цілувати землю.