Я нікуди не їхала, весь час живу тут. До нас не долітало, ми не ховалися в підвали, а сестра живе ближче до лінії розмежування, вона ховалася.
Наш будинок не постраждав, але у багатьох людей були побиті будинки, багато хто поїхав. Раніше було мирно, і я могла вільно поїхати до брата чи сестри. Коли брат і невістка померли, я не змогла поїхати на похорон.
У нас в селищі довгий час не було води, нам її привозили, а ми, пенсіонери, собі набирали. Постійні переживання позбавили нас здоров'я.
Мрію, щоб був мир, і я могла поїхати, куди мені хочеться.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.