Андрієнко Ірина, 10-в клас, загальноосвітня школа I-III ступенів № 9 Покровської міської ради

Вчитель, що надихнув на написання есе — Кіра Галина Борисівна

Конкурс есе «1000 днів війни. Мій шлях»

Війна - тяжка тема для українців. Вона завжди залишає і залишатиме глибокий відбиток у наших серцях. В Україні це стало реальністю, яку ніхто не очікував, але кожен відчув на собі. Ці 1000 днів війни змінили кожного: мій світогляд, сприйняття свободи та сили людського духу. Ці дні стали важким шляхом, протягом якого довелося зіткнутися з болем, страхом за своє життя, але водночас - з неймовірною підтримкою. 

Мій шлях протягом 1000 днів війни можна розділити на три етапи. Перший - шок та нерозуміння. Прокинувшись о пʼятій ранку від звуку літаків, які пролетіли прямо над нашим будинком, я не розуміла що відбувається. І тільки після слів «Доню, війна почалася» моє серце наче пропустило кілька ударів. Коли перші новини про початок бойових дій почали надходити в інформаційний простір, багато людей не усвідомлювали серйозності ситуації. Вони не хотіли в це вірити. Перший обстріл мого міста стався через кілька днів. Я та моя родина опинилися в коридорі за одну секунду, лежачи на підлозі. Страх пронизував наші тіла. 

Другий етап - адаптація. Після першого шоку почалася поступова адаптація до реальності.

Всі ми вчилися жити під звуки вибухів, повітряних тривог та новини про втрати військових та мирних людей.

Кожен день приносив нові виклики, на які потрібні було знаходити шлях вижити. У цьому процесі відіграли роль не лише рідні та близькі, а й звичайні незнайомці, які по максимуму намагалися підтримати один одного не тільки словом, а й діями. 

Одним із важливих моментів на цьому етапі, є внутрішня боротьба зі своїми страхами та емоціями. Постійний страх за своє життя і життя близьких, став супутником кожного українця. Дуже важливо було знайти в собі сили, попри все, допомогти тим, хто був поруч. 

Третій етап - єдність і взаєморозуміння. Одним із найпотужніших досвідів війни стало усвідомлення, наскільки люди можуть бути єдиними в моменти найтяжчих випробувань. Громади, волонтери, військові, звичайні громадяни — всі стали єдиним фронтом проти агресора. Я сам долучився до волонтерських ініціатив, відчуваючи, що маю зробити свій внесок. Це стало важливою частиною мого життя протягом цих 1000 днів.

Волонтерство дало можливість не тільки допомагати тим, хто на передовій або постраждав від війни, а й самому почуватися корисним у цей складний час.

Цей період також показав, наскільки важливо цінувати прості речі: можливість бути з родиною, зустрічатися з друзями, працювати, коли є така змога. Війна навчила мене глибше розуміти важливість моменту і бути вдячним за кожен новий день.

Цей шлях — 1000 днів війни — був нелегким, але важливим. Він навчив мене не здаватися, знаходити силу в слабкості та допомогу там, де її найменше очікуєш. Війна показала мені, що найголовніше — це не боятися йти вперед, навіть коли здається, що все втрачено. У цьому полягає не лише мій шлях, а й шлях усієї країни.

Попереду, безсумнівно, ще багато випробувань, але ці 1000 днів навчили мене вірити, що разом ми подолаємо все. Мій шлях — це шлях тисяч людей, які щодня борються за мир, свободу і майбутнє нашої країни. І я вірю, що після 1000 днів боротьби прийде день перемоги, який стане новим початком для всіх нас.