Ольга Олександрівна працює у хірургічному відділенні місцевої лікарні. Коли рідні та друзі ховалися від обстрілів у підвалах, вона бігла на роботу рятувати поранених. Жила у постійній напрузі з телефоном у руках, бо кожної миті треба було лікувати людей.