Ми переселенці з міста Бахмут. З міста, де зараз ведуться найзапекліші бойові дії. Наше місто повністю зруйновано, як і наше життя, але ми тримаємося! Я самостійно виховую доньку 13 років, розлучена, допомогти нам нікому. До війни у нас було все: дім, робота, школа, дитина займалася танцями, вивчала англійську мову. Наразі ми втратили все. Постійні вибухи та життя під постійною загрозою дуже вплинуло на мою доньку. Протягом трьох місяців дитина перебувала під постійними обстрілами. Постійні вибухи, небезпека, нестача їжі та питної води - це дуже велика травма для малолітньої дитини. Вона стала боятися гучних звуків, погано спить, замикається в собі, не хоче ні з ким розмовляти. Хоча до цього дня було все добре. Під постійними обстрілами не було можливості принести води, приготувати їжу. Медикаменти були в запасі.

Найважче було покинути домівку та починати жити заново. Спочатку не вірили, що ми в тиші та безпеці.