Привіт! Мене звати Дарія. Мені 11 років. Я народилася і проживаю у м. Немирів Вінницької області. У мене ще є молодша сестричка Анютка, старша Олічка та братик Максим. Це надзвичайно прекрасне містечко з дуже багатою історією. У нас є прекрасний замок графа Потоцького та ще безліч визначних пам'яток архітектури. У мене дуже багато друзів у школі, також багато друзів, з якими я познайомилася коли відпочивала у дитячому таборі, але це було ще до того часу, коли на нашу землю прийшла ця страшна війна.

Ніколи не зможу забути цей страшний день 24 лютого, коли наше життя просто зупинилося, постійні сирени, підвали, сльози молодшої сестрички, дні без світла і тепла😭, але я тримаюся, тому що знаю, що маю допомагати та підтримувати маму. Вона зараз ще в дикреті, оскільки Анютці тільки 2 рочки, і ми 4 маємо дбати та підтримувати один одного. На даний час мені дуже не вистачає школи, з початком війни у нас дистанційне навчання, а так хочеться погратися, поспілкуватися з друзями, прийти до рідної школи та сісти за свою парту🥰.

З Святим Миколаєм я хочу поділитися своєю вірою, оскільки 11 років тому я народилася з дуже важкою хворобою, інвалід з дитинства, пережила 2 важкі операції, постійне лікування та реабілітації, але мама завжди казала, головне вірити і все буде добре. От і зараз я вірю, вірю в Україну💛💙, в нашу перемогу, в ЗСУ, головне не падати духом і не здаватися!!!

Найбільше вдячна Богу за життя, мамі за любов, розуміння, виховання, турботу та допомогу, а також безмежно вдячна нашим військовим за кожний наш світанок. Найбільшою моєю мрією є Перемога, щоб повернувся мій братик живий і здоровий додому, щоб як і раніше ходила до школи, скоріше одужала і всі були щасливі❤️❤️❤️

Постійні сирени, підвали, сльози