Я нікуди не їхала, весь час живу тут. До нас не долітало, ми не ховалися в підвали, а сестра живе ближче до лінії розмежування, вона ховалася.

Наш будинок не постраждав, але у багатьох людей були побиті будинки, багато хто поїхав. Раніше було мирно, і я могла вільно поїхати до брата чи сестри. Коли брат і невістка померли, я не змогла поїхати на похорон.

У нас в селищі довгий час не було води, нам її привозили, а ми, пенсіонери, собі набирали. Постійні переживання позбавили нас здоров'я.

Мрію, щоб був мир, і я могла поїхати, куди мені хочеться.