Мені 51 рік. Я жила в селищі Велика Новосілка Донецької області з чоловіком, мамою і вітчимом. На початку війни мама зламала ногу. Вітчим був при смерті. Коли були обстріли, вони лежали в будинку, а ми з чоловіком спускалися в підвал. Дуже хвилювалися за них. Окрім того, мама потребувала інсуліну. Попри бомбардування, ми їздили по нього в Покровськ. 

Ми саджали огород під обстрілами. Так само пололи його. Завдяки ньому мали, що їсти. Також була минулорічна консервація.

Вітчим помер. А ми з чоловіком, мамою, свекрухою та дітьми виїхали. Вивезли поранену бабусю 97 років. Зараз вона живе з нами. Чотири дні жили на базі відпочинку у Дніпрі, а потім переїхали до Запоріжжя. Діти виїхали за кордон. Ми взяли з собою лише документи, а все майно залишилося вдома. 

Навесні плануємо повернутися додому. Усе відбудуємо і житимемо далі.