Мені 51 рік. Я з Миколаївщини. Маю чоловіка і сина. Ми з чоловіком були в окупації. Коли почалася війна, син був за кордоном. Ми й невістку з онуком відправили до нього. 

Окупанти займалися мародерством. Відбирали автомобілі, а коли ті ставали непотрібними їм, то спалювали або нівечили їх.

Понад десять місяців не було світла. Ми попросили генератор в іншому селі і вмикали його, щоб накачати води. 

Хочеться, щоб якнайшвидше звільнили Лівий берег. Там залишилися бабуся й дідусь нашої невістки. Їм важко. Невістка дуже хвилюється про них. З ними складно зв’язатися. Хочеться, щоб усі були живі й здорові, щоб знову зустрілися.