Я жила у Покровську багато років. У перші дні війни не вірила, що це надовго. Але обстріли не зупинялись. Уночі було чути вибухи, вдень теж. У домі стало холодно і темно. Без води було дуже важко. Всі дні для мене були тривожними. 

Люди гинули, і це було найстрашніше. Я виїхала, бо боялась за родину. Мій дім зруйнований.

Я евакуювалась двічі. Сподівалась, що Покровськ вціліє. Але міста вже немає. Сталось те, чого я так боялась. Я хочу тільки, щоб усе це закінчилось.