Олексій Володимирович вивіз свою сім’ю з Маріуполя на побитому автомобілі. В Мангуші російські військові відібрали в нього авто. Він намагався сперечатися з ними, але через погрози був змушений поступитися. До Бердянська йшов пішки

Мені 42 роки. У мене є дружина і двоє дітей. До 2014 року ми проживали в місті Горлівка Донецької області. Потім виїхали в Маріуполь. Заробили грошей і купили квартиру, яку російська армія зруйнувала під час повномасштабного вторгнення. Це вже друга втрачена квартира. Я в такому віці, що на третю навряд чи зможу заробити. 

Ми жили в підвалі до 26 березня. Не було газу, світла, води. Дітям варили простенький суп, а самі з дружиною їли кашу. Готували в під’їзді, тому що через обстріли було страшно виходити на вулицю. Перші два тижні ще можна було якось терпіти, а потім почалося бомбардування – і стало взагалі нестерпно. Наша багатоповерхівка зруйнована. У підвалі утворилися тріщини. 

Найбільше мене шокували обстріли мирного населення. Я впевнений, що російська армія робила це цілеспрямовано, розуміючи, що наші військові не ховалися в житлових будинках. 

Від вибуху бомби у нашому дворі загинуло 18 людей. Внаслідок удару по дитячому садку, у підвалі якого ховалися мирні жителі, – 67 загиблих. 

Наш автомобіль залишився без вікон і дверей, але був на ходу. Ми доїхали на ньому до Мелекіного. По дорозі бачили, як люди гинули від обстрілів. Ми з’їжджали з дороги, ховалися. У Мелекіному попросилися до людей на нічліг. Зранку поїхали далі. На блокпості в Мангуші російські військові забрали наш автомобіль. Я намагався з ними сперечатися, але вони погрожували, що відвезуть мене в Донецьк і в підвалі вчитимуть, як з ними розмовляти. 

Я пішов у Бердянськ пішки, а дружину з дітьми підвезли. Добрався до міста о третій годині ночі. На одному з блокпостів під час перевірки окупанти знайшли в моєму телефоні фото зруйнованої квартири. Хотіли конфіскувати телефон, та зрештою видалили фото й повернули. У Бердянську жили наші знайомі. Ми переночували у них, а зранку всі разом на їхньому автомобілі виїхали в Запоріжжя. Перетнули 16 ворожих блокпостів. На обочинах доріг бачили чимало розстріляних машин. Із Запоріжжя виїхали в Трускавець. Потім мене перевели по роботі в Житомир. Зараз знімаємо житло, працюємо й чекаємо перемоги.

Я думаю, що війна закінчиться приблизно через пів року.