Я проживаю з мамою і чоловіком, родичі живуть на Кубані, але зараз бачитися з ними можливості немає. Коли стали стріляти, тоді й зрозуміли, що наше життя змінилося. Потім в 2017 році загинув чоловік моєї подруги, загинули діти, мої колишні учні. Було страшно.
Під час обстрілів по кілька місяців сиділи без води, не було світла і газу, були перебої з продуктами. Пенсії дуже маленькі, а зараз потрібні ліки, все дуже дороге. Немає ніякої впевненості в завтрашньому дні.
Мама отримувала продуктову допомогу, і це було гарною підмогою для нас. Нам допомагав тільки Фонд Ріната Ахметова, більше ніхто.
Найстрашнішими подіями за цей час для мене стали смерті близьких і друзів, а також обстріли.
Мрію, щоб закінчилася війна, щоб все налагодилося, і ми могли вільно їздити до родичів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.