Чоловік Анни – військовий, і він заздалегідь попереджав про можливий напад росії та радив зібрати тривожну валізу. Втім, у ніч на 24 лютого 2022 року вибухи застали жінку зненацька. О 4:30 ранку вона швидко зібрала речі, розбудила трирічну Софійку та разом із батьками виїхала з Миколаєва до селища неподалік.

Перші дні війни були особливо напруженими. Ворожа колона рухалася поблизу їхнього села, а місцеві мешканці готували коктейлі Молотова і облаштовували оборону. Родина Анни провела кілька ночей у підвалі, вони чули вибухи, які лунали зовсім поруч. Українські військові змогли дати відсіч ворогу у Миколаївській області, й загроза минула.

Згодом Анна повернулася до Миколаєва. Її чоловік продовжує виконувати військовий обов’язок. У полоні залишаються побратими, друзі, які чекають на звільнення. Анна мріє про той день, коли всі полонені повернуться додому, а її родина нарешті возз’єднається.