У нас в Гуляйполі з перших днів війни пропало світло, не було газу, води. Магазини всі розбиті: ні ліків купити, ні продуктів. Нам допомагали волонтери. Ми сиділи в бомбосховищі, і нам приносили продукти. В Гуляйполі постійно події, які шокують, там дуже багато руйнувань. 

5 березня почався артобстріл, і я попав під нього прямо в центрі. На жаль, моєї мами не стало, ці гади рашистські її забрали.

Виїхав я 16 березня, коли там взагалі вже не було нічого. Не могли виїхати, тому що були постійні обстріли, але, слава Богу, нас вивезли. Перевізники наглі, деруть три шкури. Дві тисячі ми заплатили, щоб нас двох вивезли у Запоріжжя, недалеко від дому. І я іноді навідуюсь додому. Роботи постійної немає, тільки підробітки.

Не можу сказати, коли війна ця закінчиться, але хочу, щоб окупантів вже вигнали.