Вікторія Віталіївна виїхала з Білопілля, бо боялася за свою дитину. Чоловік теж на деякий час виїжджав, однак повернувся, бо потрібно працювати. У селищі і зараз бувають обстріли, тому Вікторія з дитиною залишається в Ромнах

Мені 33 роки. У мене є чоловік і маленька дитина, якій скоро виповниться три роки. Ми жили в селі Білопілля Сумської області. Виїхали спочатку в Черкаську область, а потім я переїхала в місто Ромни. Нас військові попередили, що потрібно виїжджати, бо буде неспокійно. 

24 лютого ми були вдома, прокинулися від вибухів. Їх дуже добре було чути, бо село знаходиться поблизу кордону. Ми одразу взяли теплі речі й спустилися в підвал. Відчували страх і розгубленість. Потім ми залишили дитину з бабусею і пішли в магазин запасатися продуктами. Допомагали вижити своє господарство й огород. 

Централізована вода була, а з питною виникли проблеми. У магазині її одразу розкупили. Неподалік був колодязь, але воду з нього так швидко вибирали, що він не встигав наповнюватися.

Мій перший чоловік з Донецької області. До мене його родичі приїжджали. Вони були за «руський мір», і у нас виникали конфлікти з цього приводу. Вони змінили свої паспорти. А ми, як би нам тяжко не було, залишаємося українцями. Люди згуртувались. Краще смерть, ніж «руський мір». 

Якось приїхала на вихідні в Білопілля до чоловіка, і почався сильний обстріл – осколки летіли. На щастя, ніхто не постраждав.

За час війни багато змінилося у стосунках зі знайомими. З одними ми посварилися, бо вони відверто підтримали росію, а з іншими стали добрими друзями, тому що вони за Україну.

Тяжко стало жити. У чоловіка зарплатня зменшилась, але ми тримаємось. Хвилююся за єдину довгождану дитину, тому що довго взагалі не могла мати дітей. Заради неї й живу.

Я думаю, що війна нескоро закінчиться. Серед моїх рідних є військові - вони говорять, що вороги міцно закріпилися в Херсонській області, дуже важко їх вигнати. Хочеться, звичайно, щоб скоріше все це закінчилось, бо наші хлопці гинуть. Хочеться повернути нашу територію. Віримо, що все буде добре. 

Мрію, щоб Україна стала по-справжньому незалежною державою, щоб була багатою, адже у нас є все для цього. Хочу, щоб не було корупції, щоб влада дбала про свій народ. Вірю в нашого Президента.