Руслан вивіз родину з окупації на своєму авто, яке потім довелось продати, щоб якось вижити
Я з міста Бердянська Запорізької області. В мене дружина, дитина, було все добре до 24 лютого. Ми проживали в районі біля військової частини, тому все побачили на власні очі.
Зібралися швидко і виїхали за 40 кілометрів від Бердянська. Там пожили в окупації і вирішили виїжджати.
Коли виїжджали з окупації, якраз по тій лінії були бойові дії. Снаряди падали біля машини - це був найбільший шок.
Приємно було заїхати на підконтрольну Україні територію і побачити наші збройні сили. Це була найбільша радість.
Найважче було знайти роботу. Місяць в Запоріжжі я сидів без роботи. У нас був автомобіль - прийшлося його продати, щоб були хоч якісь кошти.
Жінку з дитиною відправив в Польщу, а сам поїхав у Київ, підробляю на будові. Трішки підробив. Те купив, те купив, трішки почало все налагоджуватися. Але це - не те, що було до війни.
Живемо зараз одним днем. Не знаємо, що буде завтра. Хотілось би, щоб краще було, але ж ракети літають, і ніхто не застрахований від влучання.
Однозначно Україна переможе, але це - питання часу. Сподіваюсь, що війна до кінця року закінчиться.
