Мені 24 роки, я в декреті. Моєму синові два роки, тож я поки не працюю. Початок війни дуже налякав - несподівано все це почалося. Ми нікуди не виїжджали, вдома залишилися. 

Ми живемо в селищі, у нас вода завжди була. Були тільки проблеми з газом, а все інше було. І зараз є і світло, і вода поки що.

Шокували вибухи, звуки ці страшні. Вікна тряслися. Хоча біля нас нічого не вибухало. Поки що до нас не прилітало.

Війна закінчиться, звісно, а коли – не знаю. Дай, Боже, щоб скоріше. Хочу, щоб життя було таким, як до війни. Хочеться спокійно жити в мирі.