У перший день війни я пережила справжній шок. Ще вчора життя було звичайним, а вже сьогодні — вибухи. Раніше я вважала росіян братами, ніколи не могла подумати, що вони прийдуть до нас зі зброєю. Як можна було так знищувати наші міста, наші долі, наших людей? Було страшно. Почалися обстріли, будинки горіли, люди тікали, хто куди міг.

На тлі всього цього я пережила інсульт. У селі не було продуктів і ліків, і виживати було дуже важко.

Допомагали волонтери: привозили найнеобхідніше, підтримували добрим словом. Зараз я живу в надії. Дуже чекаю миру. Вірю, що ця війна скоро закінчиться. Ми — українці, і ми вистоїмо.