«У нас уже тиждень було зібрано тривожну валізку, і коли ми почули вибухи, то поїхали до моїх батьків у Гуляйполе», – розповідає Світлана Алекса з Бердянська. Жінка передбачала, що почнуться бойові дії і не стала чекати, коли окупанти увійдуть до рідного міста. Вона думала, що у батьків їм буде безпечно, але за кілька днів бойові дії почалися і там. У місті не було ні світла, ні води, ні газу. Почалися проблеми з продуктами та медикаментами. Окупанти почали обстрілювати місто із різних видів озброєнь. Щоб вижити, Світлана із сім'єю спускалися до підвалу. Там жило та ховалося від обстрілів до 200 людей.
.png "Імена")
