«У нас уже тиждень було зібрано тривожну валізку, і коли ми почули вибухи, то поїхали до моїх батьків у Гуляйполе», – розповідає Світлана Алекса з Бердянська. Жінка передбачала, що почнуться бойові дії і не стала чекати, коли окупанти увійдуть до рідного міста. Вона думала, що у батьків їм буде безпечно, але за кілька днів бойові дії почалися і там. У місті не було ні світла, ні води, ні газу. Почалися проблеми з продуктами та медикаментами. Окупанти почали обстрілювати місто із різних видів озброєнь. Щоб вижити, Світлана із сім'єю спускалися до підвалу. Там жило та ховалося від обстрілів до 200 людей.

Почали обстрілювати наш будинок, і так тривало 10 днів