Олена Ксеніта

"Почали метатися містом, шукати вихід. Поліцейські сказали, що вихід один – ховатися у підвалах"

Разом із двома синами та мамою Олена зустріла повномасштабне вторгнення на Лівобережжі. Прокинулася, адже почула уві сні вибухи. "Бачу світле небо та неймовірні вибухи!", - згадує жителька Маріуполя.

Олена поїхала на комбінат імені Ілліча. Разом із колегами відкривали укриття. І цей був останній день, коли жінка бачилася з ними.

"24 лютого я їхала на Лівий, а багато хто їхав звідти", - говорить вона. Будинок Олени знаходився біля моря. Тому залишатися там було вкрай небезпечно. І родина спочатку переїхала до центру Лівого берега, а потім у Центральний район, до друзів у приватний сектор.

"Виходила дивилася на сонце. З одного боку, чорний дим. Над "Азовсталлю" літак. Здавалося, що то страшний сон. Вийшли на двір. Почали летіти снаряди. Дядя Вова, господар будинку, сховав мого сина та свекра. Побіг ховати собаку. І стався приліт. Уламок потрапив у живіт. Батько повіз його до лікарні. Там було дуже багато поранених. Була надія, що поранення не смертельне. Але дядя Вова помер.

16 березня. Ми намагалися виїжджати. Лежали вбиті мирні, військові. Сотні машин. Тисячі людей. Хтось намагався вийти пішки. Люди тягли їжу. Склади з продуктами вже підірвали", - розповіла Олена.