Алексєєва Надія Євгеніївна, 16 років, Краматорська загальноосвітня школа №31, м.Краматорськ
Есе «Один день»
Це був сонячний ранок, нічого не віщувало біди. В якусь мить по радіо почали передавати інформацію щодо початку бойових дій. Ми побачили, як у небі літають гелікоптери. Всі були налякані, ніхто не знав, що робити, куди їхати, йти, куди бігти, як врятувати своє життя. Одним словом, усі злякалися. Ми почали думати, що робити далі, бо були дуже занепокоєні, але згодом ми прийняли рішення залишитися вдома, разом зі своїми домашніми улюбленцями. Ніхто не знав, що може трапитися у дорозі. Ми пішли ховатися у льох, аби як-небудь себе захистити.
Ми дуже сильно боялися, тому що під ногами дрижала земля, чулися гучні постріли та вибухи.
Саме в цю мить я усвідомила, що трапилося: почалася справжня війна, тоді я була шокована цими подіями, бо була ще маленька і мені було дуже страшно. Я дуже сильно боялася втратити сім’ю, рідних та близьких мені людей. Для мене це був найгірший день у житті. Саме тоді почалася війна, яку я побачила на власні очі, а не почула з історій бабусь або дідусів.
Для мене мир на землі означає можливість жити повним життям, працювати, радіти дрібницям, розвиватися, ростити дітей - і не боятися за своє життя та життя своїх близьких.
Я вважаю ,що ті, хто побував на війні, особливо цінують мир, тому що війна - це страждання, біль, переживання та, в кінці кінців, смерть.
Бо під час війни страждають усі: військові, прості люди, навіть тварини, які опинилися занадто близько до місця бойових дій.
Я дуже хочу, щоб більше ніколи в житті не було війни. Бо це дуже страшно. Я вірю в те, що колись це все закінчиться та залишиться тільки на папері, я сподіваюсь, що мої майбутні діти, онуки ніколи цього не побачать на власні очі.
Бо це дуже важко пережити емоційно та фізично, тому що ти не знаєш, що буде через годину, день, тиждень. Ти щиро віриш у те, що все буде гаразд. І далі буде яскраве майбутнє, сповнене приємних, веселих та гарних моментів.
