Історії, які ви нам довірили
У перший день війни якраз я була в школі, на роботі. У мене була моя зміна, і я працювала. Всі щось кричали, чи ховатися в бомбосховищі, чи ні. Кругом гриміло, стріляло, але в нашій школі було тихо. На нашій школі ні єдиної подряпини. Ціла цілесенька стояла.
Здалеку потім я бачила, як стріляли. А потім пішов вогонь у відповідь з іншої сторони. А близько стрільби не було. Чутно було канонаду та вибухи. Всі поховалися по хаткам і сиділи.
Найбільше запам’яталося, як горіла меблева фабрика, як галантерея горіла. Сьому школу я вже бачила після, коли ходила получати гуманітарку, - тоді я побачила розбиту школу. Ніякий транспорт не ходив по місту, а пішки по місту я не ходила. Води не було, один газ був.
Потім почалася паніка, люди були налякані. Бачила, як сусід йшов у магазин, а тут з’явився літак. Сусід як упав на плити, так і лежав, поки літак улетів.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
