Щоб не збожеволіти від страху, я почала малювати. Пейзажі мене заспокоюють. Що було з Донецьком після Другої світової війни, я бачила на власні очі. Все було зруйноване, крім кінотеатру ім. Шевченка. Батько мені все розповідав, коли я була маленькою.
Того, що відбувається зараз, він би не пережив. Все це чорний жах. Добре, що моїх батьків вже немає, вони не бачать цього сорому, цього приниження.
.png "Щоденник війни: З нашого міста виїхали майже всі")
.png "Імена")
