76-річна мешканка Станиці Луганської залишилася без даху над головою. В 2014 році снаряд розбив стіну будинку. Відновлювати житло довелося з основи. На тлі стресів у жінки з'явився діабет, тепер вона мріє не лише про мир, але й про здоров'я, щоб радіти кожному дню та бачити, як ростуть п'ятеро онуків та правнук.

До війни було чудове життя, живий був чоловік. У мене троє дітей, п'ятеро онуків та правнук. Ми жили не тужили, а коли прийшла війна, все втратили.

Перший день війни я добре запам'ятала. Це було 18 серпня 2014 року. Прийшов старший син, який мешкає у Новій Кондрашівці, і сказав, що на Калініна впав снаряд. Він запропонував піти з будинку. Я хотіла залишитись, але він наполіг. А 21 серпня до зали влетів снаряд – і син оглух. Коли ми прийшли на подвір'я, то побачили, що машина розбита, немає ні парканів, ні вікон, ні дверей.

Побачили, що машина розбита, немає ні парканів, ні вікон, ні дверей

Спочатку ми жили у підвалі, потім почали відбудовуватись. Потім знову все розбили, а вже у 2018 році почали потихеньку ремонтувати. Фонд якийсь дав шиферу 30 штук на будинок і стіни облицювали. Вікна робили за власний кошт. І цемент купували, і щебінь, заливали фундамент. Тому що снаряд влетів через залу, і стіна впала.

У мене на тлі стресів з'явився цукровий діабет. Зараз мрію про одне – щоб Бог дав здоров'я.