Мені 38 років. Я з міста Костянтинівки, заміжня, маю двох дітей.

Перший день війни був дуже тривожний. Не вірилося і не хотілося вірити, що почалася війна. Перше, що було, - це паніка. В магазинах все розгрібали. Потім не було води і газу. Тягали воду з криниць. Слава Богу, світло було.

Паніка шокує - не знаєш, чим собі допомогти, що робити і куди бігти. 

Все це більше психологічно вплинуло: постійні тривоги повітряні. За дітей тривожно.

Вірю, що майбутнє буде прекрасне, світле, добре. Все скінчиться нашою перемогою, і все буде у нас добре.