Мені 73 роки, я жила в Степногірську. Зараз уже моєї квартири на восьмому поверсі немає, усе вибито. Там голуби живуть, Не знаю, як і де я буду жити. Зараз ми орендуємо квартиру в Запоріжжі. Не знаю, що буде далі. У мене тут ще й собака бігль та кіт, і куди їх подіти – не знаю. Шкода їх. 

Ми як тікали, то по нас стріляли. У доньки машину повністю розбило, дірки по всій машині. Добре, що не влучило в бак, і ми не вибухнули. Але тут недалеко, якось доїхали.

Я інвалід третьої групи. Зверталася по допомогу недавно, і мені допомагали.

Психіка вже порушена. Я не спала нормально, прокидалася по декілька разів за ніч. Мене все шокувало. Я взагалі-то народилася в селі у Полтавській області. Моя мати теж застала війну. Може, судилося так…

Моя донька поїхала з сім’єю, а онучка тут, у мене. Вона мені допомагає.