Моє життя було спокійним. Я живу одна. У перший день війни мені подзвонила донка і сказала, що почалась війна. Я залишаюсь у Слов’янську. Найбільше мене шокувало, коли літали ракети та стріляли з літаків. Я виживала без світла та води. Коли не було газу, я купувала газовий балон.

Коли не було ліків, я замовляла медикаменти волонтерам.

Найстрашніше для мене, коли гинуть наші хлопці. Дуже прикро, що таке відбувається. Нехай війна закінчиться. Я мрію про спокійне життя.