"Почалася стрілянина, посипалася стеля. Діти забилися у шафу. Я намагалася заспокоїти їх молитвою, - каже Ірина з Маріуполя. – Ще читали старі шкільні щоденники чоловіка. Намагалися відволікти дітей. Підвалу не було. Рятували товсті мури. Було страшно. Але тікати не було куди. 5 березня річниця весілля. Нам подарували баночку консерви. І ковбасу. Це було круто. Плакали потім. Коли виїхали".