До війни проживали в Харківській області, Дергачівський район. На момент вторгнення, як і всі люди ми спали, прокинулися від почутих вибухів та стрілянини. Адже наше село знаходиться 15 км від кордону з Росією. Розбудила дітей, на швидку руку зібрала сумки та документи.

Дочекалися ранку і почали шукати безпечне укриття. Але ніде не було безпечно.

Снаряди літали над хатами, танки всюди їздили. Ворожі танки уже 26 лютого зайшли в наше село. Півтора місяця жили в страху, бо по сусідам прилітало. Жили без світла.

Довго зважувались виїхати, але безпека дітей була найголовнішою ціллю. 

Під час війни зіткнулися з труднощами - біганина в підвал, світло якого не було.

Шоком було те, що поруч з домом їздили танки, та ворожі снаряди прилітали до сусідів, авіація. 

З гуманітарною катастрофою стикнулися. З цим було досить складно, а купувати в магазині було дуже дорого, бо ціни злетіли в 10 разів.

Було дуже багато сварок через нерви та  переживання. Потрапивши в безпечне місце наша родина заспокоїлися і все наладилось. Зараз я знаходжусь в декретній відпустці. 

Є предмети, які нагадують  про трагічні події, що розпочалися 24 лютого 2022 року -осколки різних розмірів.