Війна мене застала вдома. Я прокинулась, і чоловік мені сказав, що на нас напала Росія. Почали розбивати села, наше взяли в окупацію. Не стало світла, води та газу. 

Я виїжджала у Дніпропетровську область, але потім повернулась. Зараз з чоловіком живемо в окупації. Світла досі немає. Ліки мені висилають онуки. Буває, з чоловіком їздимо до Дніпропетровської області.

До села продукти та воду не завозять. Всі бояться їхати у зону бойових дій. 

Мене шокує, що пішов брат на брата. У мене в Росії багато рідних. Щодня моя душа болить за дітей. Як вони житимуть далі? Живу щодня у страху. Молюсь за перемогу України.