Сергієнко Марина,

викладачка Нікопольської гімназії № 3 Нікопольської міської ради

Чому бути українкою – це моя суперсила?

Світ починається зі слова, а Україна - з людини. Я українка, а Україна – це моє коріння, яке живить, надихає, зцілює мене. Це повітря, яким я дихаю. Я пишаюсь своєю національністю, відчуваю в собі гордість, що мої предки передали мені традиції, мову і національний дух. Бути українкою – це відданість Україні, яка передається від покоління до покоління. Бути українкою - це не тільки відзначати свою національність в особистих святах. Це щоденна боротьба за те, щоб рости і процвітати, не забуваючи про свої корені. Бути українкою - це відповідальність перед минулим і майбутнім, і я готова нести цю відповідальність.

Незламність духу і сила української нації виявляються в кожному життєвому випробуванні, з яким ми стикаємося в цей важкий час.

Наше місто Нікополь, хоч і роздерте війною, все ще живе і дихає. На кожному кроці відчувається ця сила, яка підтримує нас, навіть коли обстріли, на жаль, стають буденністю, а руйнування – частиною пейзажу.

І хоча жити в умовах постійної загрози може видатися важким завданням, саме в цьому виявляється наша справжня сила. Українці не тільки виживають, ми вкорінюємо своє існування в цих умовах, ростемо разом із випробуваннями, щоб виростити нове покоління, яке буде ще сильніше. Незламність духу української нації проявляється у здатності виходити з випробувань сильнішими. Ми, українці, не тільки витримуємо тисячолітні випробування, але і розквітаємо під впливом викликів. Ця сила - у наших піснях, які віддзеркалюють наше болюче минуле, у нашій мові, яка є інструментом об'єднання, у наших традиціях, які творять невидимі зв'язки між поколіннями. Пошитий одяг, закордонні родини та зіткані з відданості долоні на батьківських обіймах – це частинки нашої української сутності, які важко розповісти словами, вони вбирають у себе найглибше значення того, що ми незламні.

Маючи 27 років і будучи вчителем української мови та літератури в Нікополі, де кожен день приносить з собою нові випробування через нещадні обстріли окупантів, я розумію, що бути українкою - це моя суперсила. Кожен день, кожен урок, дивлячись у блукаючі погляди учнів, допитливі і , водночас, тремтливі, я переконую, доводжу, зігріваю словом, надихаю віру в нашу перемогу. Зараз нелегко переконати, підтримати дорослого в неперевершеності наших військових, а дітей – це мій обов’язок. Бо за ними – відбудова нашої країни, наше майбутнє. Засіяти і проростити зерна духу, волелюбності, бажання, гордості за свою Батьківщину – це першочергове завдання, яке я ставлю перед собою. У кожному слові, якому я вчу своїх учнів, у кожному творі, який ми розглядаємо, я намагаюсь передати не лише знання, але і гордість за нашу мову, літературу, культуру та історію. Моя праця - це не просто передача навчального матеріалу, це створення нового покоління, яке пишатиметься своєю національністю. Моя суперсила – у вмінні передати відповідальність, відданість своїм учням, надихаючи їх берегти свою ідентичність.

Мої учні на уроках вчаться не тільки грамоті, але й силі духу, витримці і патріотизму.

Що я роблю заради Перемоги? Я роблю те, що робить кожен українець у цей важкий час: доначу на ЗСУ, плету сітки, готую смаколики на передову, закуповую медикаменти. У рідному місті після жахливих обстрілів з протилежного берега допомагаю постраждалим: даю одяг, їжу та медикаменти, шукаю прихисток на перший час, а ще, попри всі перешкоди, я вчу, надаючи знання та навички моїм учням. Я сприяю творенню нового покоління, яке буде продовжувати наш національний розвиток. Заохочую своїх учнів мріяти, творити і вірити в те, що ми, як нація, здатні на велике. Моя діяльність заради Перемоги - це невпинна праця над тим, щоб мої учні розуміли, що бути українцем - це не тільки долати власні труднощі, але і підтримувати один одного. Я вчу їх гідності і силі волі, яка може змінити хід історії. Моя мета - сформувати покоління, яке не тільки пройде через випробування війни, але і збереже в собі любов до своєї країни та прагнутиме побачити її світлою та сильною. Бути українкою для мене - це не просто пасивна реальність, але й активний внесок у формування майбутнього Незалежної України. Це моя суперсила - знаходити в собі силу і надію, щоб покращити світ, який щодня випробовує нас.