«Після всього пережитого у мого сина почались проблеми з нервовою системою»

До війни ми жили дуже добре. У нас був свій дім і робота. Все було і нам усе подобалось. Діти до школи ходили, ми працювали. Робота була і у мене, і у чоловіка. А зараз ми безробітні і бездомні.

Ми до останнього не вірили, що розпочнеться війна. А потім нам стали дзвонити і говорити, що то там летять ракети, то там. Тоді ми й дізналися, що почалася війна.

Ми жили у приватному секторі, тримали господарство. У нас були свині, кури. Ми не могли все це покинути, всіх було шкода.

Поки літало десь далеко – було більш-менш, а потім, коли у двір прилетіло пару разів, то ми швидко зібралися і виїхали. Їхали нормально, без колони, своїм ходом. Нам пощастило, що машина цілою залишилась.

У Запоріжжі нас прийняли дуже добре: і нагодували, і надали нам місце, де можна переночувати.

Ми самі родом з Херсонської області, тому в вирішили їхали туди, додому. У нас же зв'язку не було і ми не знали, що там уже орки. А коли з'явився зв'язок, з'ясували, що і там уже все окуповано. Ми туди приїхали, залишилися на місяць. Але там ні школи для дітей, ні зв'язку не було. Добре, що було ще відносно спокійно. Ми ледве звідти виїхали у Кривий Ріг. Ми об'їжджали, їхали довго через блокпости, але нам теж тоді пощастило. Виходить, що нам довелося виїжджати двічі.

Нині у нас є певні складнощі з житлом. Спочатку ми гостювали у родичів, але ж довго там не будеш залишатися. Зараз ми винаймаємо квартиру, комунальні платежі платимо, за житло – ні. Дякуємо людям, що допомогли. Добре, що у нас були заощадження, - без них нам би було зовсім складно.

Шокувало, що ми двадцять років працювали, заробляли, у нас було своє житло, а залишилися без нічого. І те, що бачили у Маріуполі, - це був жах. Мертві люди лежали прямо на вулицях. Те, що таке відбувається у ХХІ сторіччі, навіть у голові не вкладається.

Дітям важко, хвилюються, що у них немає друзів, до школи не ходять. Ми зверталися до психолога зі старшою дитиною. Після пережитих подій у нього проблеми з нервовою системою, ми зараз його лікуємо.

Думаю, що ми сильні і ми переможемо. Я сподіваюсь, що поїду відбудовувати Маріуполь.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/