Я пенсіонерка. Жила у Краматорську, неподалік від залізничного вокзалу. Після ракетного удару по ньому переїхала до рідних у село Дніпропетровської області. Мене шокував той випадок. Багато людей постраждало, в тому числі діти. У мене тоді піднявся тиск, і досі не може нормалізуватися. 

У родичів є город і господарство. Я допомагаю їм. Отримую гуманітарну допомогу. Зустрічаю знайомих із Краматорська і Мар’їнки.

Я щодня телефоную сусідам, які залишилися у Краматорську. Вони говорять, що з моїм будинком усе гаразд. Планую через два місяці повернутися.