Я пенсіонерка. Проживаю в Миколаївській області. У мене є двоє дорослих дітей. 

Я була вдома, коли дізналася про початок війни. Мене ця новина дуже стривожила. Я маю родичів і однокласниць у Херсоні. Відразу зателефонувала їм. У нас було тихо, а у них вже лунали вибухи. Потім телефонувала навіть тим людям, з якими років десять не спілкувалася. Розшукувала родичів. 

Особливої паніки в селі не було, але в магазинах усе розкупили. Спасибі колишньому депутатові, який привіз нам борошно. Ми з односельчанами два місяці ділилися ним і пекли коржі. А також харчувалися тим, що було в погребах. 

Одного разу дуже злякалася. Після прильоту в селі стояв пил, посадка горіла. Снаряд розірвався в полі, за лісопосадкою. Після цього я вночі не спала. Тоді навіть собаки не гавкали. Вони як відвикли гавкати, то й досі мовчать.