З перших днів війни я чула вибухи. Не знала, що мені робити. Не виїжджала з села місяць. Весь цей час я просиділа з дітьми в підвалі. Я боялась, що росіяни прийдуть до нас, дуже боялась окупації. У селі не було продуктів та ліків. Обстріли тривали постійно. Снаряди прилітали і біля мого будинку. Я стояла у дворі і побачила, як щось летить. Тоді я дуже злякалась і вирішила виїжджати. Деякий час прожила в Одесі, а потім повернулась. Мене шокують втрати серед наших військових. Багато людей загинуло. Я чекаю закінчення війни. Головне зараз, щоб діти жили в мирі та пішли до школи.