Ми є переміщеними особами вдруге, у січні 2015 року виїхали з міста Попасна Луганської області до міста Сєвєродонецьк Луганської області, а 12 березня 2022 року після постійних обстрілів міста ми евакуювались до міста Дніпро. З однією валізою та кішкою, покинувши свою квартиру, речі, все, що за 8 років нажили. Найважче - це постійні обстріли, страх за життя доньки та своє. За рідних, з якими втратився зв'язок через відсутність комунікації в зоні бойових дій. Неоднарозово донька чула обстріли міста поруч з будинком, ховалась у підвалах. Під час масованих обстрілів ми не могли купити медикаменти першої необхідності, стояти в чергах при постійних атаках міста було небезпечно для життя.