У перший день війни я їхав до Дніпра. Мені зателефонувала дружина та повідомила, що почалась війна. Я не очікував, що станеться такий жах. Коли росіяни підірвали Каховську ГЕС, моє село залишилось без води. Як таке можливо?

Мене приємно вразило, що люди підтримують один одного. Багато фондів та волонтерів не залишають нужденних напризволяще. 

Я нікуди не виїжджав. Всі мої рідні залишаються зі мною. Через стрес всі стали тривожними. Діти бояться обстрілів. 

Я сподіваюсь, що війна закінчиться дуже скоро. Майбутнє я бачу мирним.