У Катерини Іванівни все життя пов'язане з Маріуполем, і їй дуже прикро бачити, що сталось з містом
Я народилася й жила в Маріуполі, закінчила школу. Як на мене, це були найкращі роки мого життя. Рік тому я вступила до Харкова, і якраз повернулася додому, коли почалася війна. Мені дуже сумно через моє місто - я провела там своє життя. Маріуполь був невеликий і комфортний, та зараз він інший.
24 лютого я прокинулася о шостій ранку, бо мені подзвонила мама й сказала, що почалася війна. Вона була на роботі - я поїхала до неї, щоб бути разом. Ми спочатку нікуди не виїжджали, думали, що все обійдеться.
Ми були в Маріуполі до середини березня, найбільші труднощі – це відсутність води, газу, світла та зв’язку. Нам дуже пощастило, що ми залишилися живими. Та, мабуть, найбільш складно було через відчуття страху.
З водою та їжею якось ще можна було вийти з ситуації, а коли жили і не знали, чи житимемо завтра – це дійсно було складно.
Мене шокували думки про те, що життя ніколи не буде таким, як колись. Важко зовсім не розуміти, як далі складеться доля.
Ми побачили, як виїжджають машини з білими прапорами. До того цілий місяць ніхто нікуди не їздив, а це почали їхати з написами «Діти». Біля кринички, де люди набирали воду, сказали, що є «зелений коридор», і можна виїхати. Ми зібралися, взяли собачку й поїхали.
У нашому районі була не дуже складна ситуація, але ми зустріли двох хлопців, які нам розповіли про те, що відбувається в місті: про авіаудари, про те, як було складно. Це нас дуже вразило. Було страшно, і головним завданням стало виїхати.
Коли ми виїжджали, було багато людей, які допомагали в інших містах, зустрічали біженців. Це зворушило мене.
Зараз ми живемо у Києві. Я дистанційно продовжую навчатись. Тепер розумію, що дарма вважала себе не такою вже й щасливою.
Виявляється, я була найщасливішою людиною. Тепер почала цінувати життя.
В майбутньому ми плануємо залишитися в Україні, працювати. Мабуть, у Маріуполь не повернемося, бо це вже не те місто, в якому я жила. Навіть коли місто повернеться до України, за атмосферою воно буде не таке.