Перший день повномасштабного вторгнення прокинулася під вибухи ракет о 5.30. У мене почалася страшна паніка, я не могла зібрати себе. Мій чоловік військовий, його викликали на роботу, він поїхав. Лише через чотири місяці ми зустрілися. Він у полях з 2014 року, ми майже не бачилися, а тепер взагалі рідко зустрічаємось. Нас окупували орки, в аптеках дефіцит ліків не було нормальних продуктів. Дуже важко морально на окупованій території. Найприємнішими моментами стала зустріч із мамою та чоловіком, у 2022 році народився син. Нині я в декреті. Дуже запам'ятався виїзд із Василівки, тоді стала вільною.