Я жила в Луганській області. З початку великої війни росіяни пішли  у наступ у моєму селі. Я була шокована, ніяк цього не очікувала. Після окупації росіян не стало води, світла й газу. Обстріли тривали постійно. Мені було дуже тяжко виживати. На машині я виїхала з села. Це було небезпечно. Зараз я живу в Одесі. Пенсії ледве вистачає на ліки. За мною поряд мої рідні: донька та онука. Тримаємось разом. Кожного дня чекаємо миру та закінчення війни. Я сумую за рідним селом. Дуже б хотіла повернутись додому.