“Почула гул, як літаки пролетіли над головою, але надто швидко. А коли прийшла на роботу, дізналася, що це були ракети”, – розповідає про перший день війни Марина Колодка із Гуляйполя. Каже, що коли місто почали обстрілювати, то вона з дитиною сиділа у підвалі. Сидіти у сховищі, і чути як у їхній бік летять міни та снаряди було дуже страшно.
На її вулицю були прильоти градів та постраждали будинки сусідів. А один снаряд вибухнув біля її подвір'я і уламками сильно побило хату. Пошкодило газову трубу, що була над брамою і стався спалах газу. Щоб знову не потрапити під обстріл, жінка з дитиною пішла до батьків. А після цього обстрілу ухвалили рішення, що треба їхати з Гуляйполя заради дитини.
.png "«Приїхала з двома сумочками до Білозерського»")
.png "«Світло у нас пропадало, бо бомблять»")
