Я жила у Рубіжному. Місто почали руйнувати з перших днів війни. Я жила під обстрілами, мені було дуже страшно. З дитиною та чоловіком ми сиділи у підвалі, де було понад сто людей. Їжу ми готували на вулиці. Продукти брали із запасів. Тоді я побачила, що моя квартира зруйнована. Була шокована та засмучена.
Росіяни шукали українських військових та всіх мешканців обшукували. У мене забрали телефон і не повернули.
Через Росію я виїхала на підконтрольну територію за допомогою волонтерів. Деякий час моя мама залишалася в окупації, потім мені вдалося вивезти і її. Зараз я чекаю на завершення війни. Дуже хочу побачити чоловіка, який захищає країну.