Життя 67-річної Людмили Дутки обірвалося в окупованому Ізюмі через відсутність належної медичної допомоги.
З 2 на 3 травня 2022 року почався сильний обстріл частини міста, де жила родина Людмили Володимирівни. У двір їхнього будинку впав снаряд. Вранці сім'я перебралася в підвал будинку культури. Поряд з ними переховувалося 25-30 людей. Виходили тільки, щоби приготувати їсти на вогнищі.
«Там була температура, може, 5-8 градусів тепла. Можливості грітися не було, електрики не було, сирість, на голову капає. Мама переохолодила ноги. Пішла гангрена, – розповів син Василь. – Раз окупанти привезли півтори пачки знеболювального, але воно швидко закінчилося. Ми могли робити лише перев'язки. Але гангрена була така сильна, що ступня у нас в руках відвалилася… Ми просиділи в підвалі місяць. У червні до нас зайшли російські окупанти. Через запах гниття запитали, що тут діється. Ми розказали, що до місцевих лікарів зверталися, але нам нічим не допомогли… Хіба дали обприскати ногу пентанолом».
Людмилі Дутці викликали швидку. У медзакладі їй ампутували спершу одну ногу, а потім – другу. Після другої ампутації жінка з наркозу вже не вийшла.
Людмила Дутка народилася у Бахмутському районі на Донеччині. Працювала у шахті в Соледарі. На пенсії переїхала до сина в Ізюм на Харківщину.
«Була дуже доброю людиною. Ми з нею ніколи не сварилися», – сказала про Людмилу невістка Світлана.
У Людмили Володимирівни залишилися син, невістка й онука.
Історія з instagram каналу Victims of russia.
.png "Імена")
