Світлана разом із сім’єю тричі переїжджала в різні квартири в Бахмуті, бо кожного разу скрізь прилітали снаряди. Одного разу трапився вибух і віконна рама впала на ліжко. Справжня удача, що на той момент, там ніхто не спав. За водою доводилося ходити до колодязя. Це місце російські окупанти також безжально обстрілювали. Життя в Бахмуті дедалі більше нагадувало гру з долею, адже загинути можна було в будь-який момент. Тоді Світлана прийняла рішення якнайшвидше виїжджати.