Коли почалися обстріли Сєвєродонецька, я подумала, що все це скоро закінчиться. Але ж ні. Я з дитиною переїхала до підвалу школи поряд із нами, а потім ми переїхали до бабусі у центр міста. Скоро зникли всі комунікації. Місто руйнували все більше з кожним днем.

Коли снаряди почали влучати у сусідні будинки, я вирішила виїжджати. Було страшно, бо дороги були заміновані. Наступного дня після виїзду у квартиру бабусі прилетів снаряд.

Я поки живу одним днем, не будую плани на майбутнє.