«Коли виїхали, не знаєш, що в тебе там лишилося, що не лишилося, лишилося там все життя», - город, трактор, господарство, то за рахунок чого жила сім'я Надії Анатоліївни. Торгували тим, що вирощували, у селі так усі й живуть. Саме на городі жінку і застала війна, але вона до останнього вірила, що омине. Надія Анатоліївна каже, що складно було все: гелікоптери над головою, евакуація під обстрілами, у чому була у підвалі, у тому й виїхала. "Не кожен тобі вірить, що таке могло бути", - розповідає зі сльозами на очах жінка, "але той, хто це не пережив, не зрозуміє».

Підійшли солдати, кажуть, давайте, їдьте звідси, бо буде дуже погано