Портенко Володимир, Відокремлений структурний підрозділ ”Механіко-технологічний фаховий коледж Одеського національного технологічного університету”

Вчитель, що надихнув на написання есе - Ольховська Вікторія Василівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це слово, яке раніше я чув лише в новинах або історіях з минулого. Але тепер це моя реальність. 1000 днів. Складно повірити, що минуло стільки часу від того моменту, як наш світ перевернувся з ніг на голову. Тисячі днів боротьби, болю і надії. За цей час я змінився більше, ніж за всі попередні роки свого життя.

Коли все починалося, я не міг уявити, як це торкнеться мене особисто.

Спочатку були звуки сирен, новини, паніка, але здавалося, що це лише страшний сон. Потім прийшло усвідомлення того, що війна не пройде повз, що вона не обмежиться далекими містами і фронтом десь далеко. Вона повністю проникла в наше життя: в новинах, розмовах, побуті. Вона забирає близьких, порушує плани, руйнує будинки та спокій.

Спершу був шок і страх, нерозуміння того, що робити далі. Потім прийшло усвідомлення: треба підтримувати тих, хто на передовій, допомагати один одному.

Війна навчила мене цінувати кожен момент, кожну посмішку, кожен день, коли я бачу мирне небо.

Я зрозумів, що під час війни важливо не втрачати людяність. Війна випробовує нас на міцність — як фізичну, так і моральну. Вона змушує робити вибір щодня. Я вибрав боротися, але не зброєю, а своїми вчинками: добротою та підтримкою. Мені неодноразово здавалось, що світ руйнується, адже незважаючи на всю темряву, яка прийшла разом з війною, всередині мене залишалася віра у перемогу і світле майбутнє.

Ці 1000 днів також стали часом величезних втрат. Я втратив відчуття безпеки, яке раніше сприймав як щось звичне. Але водночас ці дні стали часом неймовірного єднання, коли я побачив, як люди згуртовуються, допомагають один одному, діляться останнім.

Ми стали сильнішими — як нація, як народ.

Мій шлях — це шлях зміцнення. Він починався з розгубленості та страху перед невідомістю. Тепер я відчуваю, що став іншою людиною — стійкішою, рішучішою. Війна загартовує, і, попри всі втрати, вона показала мені, що є речі, за які варто боротися до кінця. Кожен день війни — це крок до перемоги. Я знаю, що попереду ще багато випробувань, але також знаю, що цей шлях має сенс. Мій шлях, як і шлях кожного з нас, веде до перемоги і відновлення. Після цих 1000 днів я вже не той, ким був раніше.

Я зрозумів цінність свободи та життя. Я навчився відстоювати те, у що вірю, і триматися за гарне, навіть коли навколо панує лише погане.

Мій шлях триває, але я впевнений, що одного дня ми переможемо. І це буде перемога не лише на полі бою, а й у всьому нашому житті. Я буду пам'ятати тих, кого ми втратили, і тих, хто боровся поруч. Я буду пам’ятати, що наша сила — у єдності, у вірі та любові до рідної землі.

1000 днів війни. Усім нам хотілося б, щоб бойові дії скоріше закінчилися. Але мій шлях продовжується. І я пройду його до кінця.