Мене звати Віра. Ми з моєю дочкою (я розлучена) та собакою до війни проживали в чудовому місті Рубіжне Луганської області. У нас було своє житло, робота, школа, тобто спокійне щасливе життя. Під час війни ми вимушені були залишити все. Зараз проживаємо в місті Черкаси.
День, який запамʼятається на все життя. Ми були у себе дома, збиралися (я на роботу, дитина до школи). Почули потужні вибухи, було дуже страшно, все тіло тремтіло.
Дні з початку війни до самої евакуації з нашого міста були найстрашніші (14 березня ми евакуювалися). Були «емоційні качелі», тривога, страх, порушення сну, головні болі, порушення шкт. Пропивали заспокійливі засоби, більше проводимо час на природі і т.д.
