Коли почалася війна, були вдома в Ірпені. Близько 5 ранку почула вибух в стороні Василькова. Потім відразу подзвонила сестра, яка там живе, і ми почали збиратись виїжджати.

Під час війни стикнулися с труднощами - невідомість, страх.  

Ми були в Броварському районі у моїх батьків. За 6 км від нас були окуповані села.

Найбільше шокував теракт в Оленівці,  де вбили мого однокласника -азовця.

Ми всю війну живемо разом, до моїх батьків їздимо регулярно.  А до чоловікових (в Шостку) з моменту початку війни ще не їздили.

Зараз я в декреті,  планую відкрити свій інтернет магазин БАДів.

Про початок війни нагадують сережки донечки.  Їх нам подарували на 1 рік 14.01.22 і коли ми втікали, то забули їх вдома.

Я дуже хвилювалась, щоб будинок вистояв і вони збереглися.  А так про війну щодня нагадує напіврозбитий наш Ірпінь.